Комплекс будівель палацу власників міста Потоцьких із брамами

Пам’ятка архітектури та містобудування історичного значення в місті Івано-Франківськ. Комплекс палацу був збудований у 1672-1682 рр. і добудовувався у 1980-х.

Його звів польський коронний гетьман Андрій Потоцький для себе і родини. Комплекс споруд палацу Потоцьких формувався протягом тривалого часу. З огляду на функціональний взаємозв’язок і розпланувальну єдність своїх архітектурних об’єктів він є містобудівним ансамблем, якому властива замкненість окремого архітектурного організму ранньої стадії класицизму. Австрійці розмістили в колишньому палаці військовий госпіталь. Надалі палацовий комплекс свого призначення не міняв. У ньому розміщувався госпіталь, який був тут два століття і належав до найдавніших в Україні.

Головним завданням реставрації різночасових історичних будівель і споруд комплексу палацу Потоцьких, як об’єктів культурної спадщини, є збереження їхньої матеріальної об’ємно-просторової структури, форми, історично успадкованого вигляду і традиційного характеру середовища, що дозволяє розглядати увесь комплекс як історичне свідчення попередніх епох, архітектурно-містобудівної еволюції міста Станіславова. 

У відновлених будівлях палацу відкрито інстеративний музей «Місто і зброя», а також Конгрес-центр.

Процес реставрації триває. Для кожного корпусу, поетапно виконуються проекти реставрації з пристосуванням – сукупність науково-дослідних, проектних, вишукувальних і виробничих робіт щодо створення умов для сучасного використання без зміни притаманних їм властивостей.

Щотижнево в Палаці проводяться різноманітні події, починаючи з презентацій книг і закінчуючи концертами просто неба.

Екотуристичний візит-центр Карпатського національного природного парку

Це один із небагатьох туристичних об’єктів, який репрезентує не тільки місцевість, а і сучасні концепції охорони довкілля у привабливому та цікавому для відвідувачів форматі. Тут туристи можуть отримати цікаву інформацію про край, природоохоронні території, багатство флори та фауни, культуру та побут місцевих жителів, відвідати кімнату-музей Гуцульщини.

Двоповерхова споруда візит-центру складається із різних секцій, які демонструють екологічне навчання, головні атракції Карпатського НПП, місцеву гуцульську культуру, правила поведінки на природі. Оригінальним відтворенням Чорногірського хребта є макет гір, висота яких перевищує 2000 м н.р.м. Також розміщені дві діорами з відображенням різних природних комплексів (навколо водна, лісова та субальпійська екосистеми).

У мультимедійному конференц-залі пропонується відвідувачам перегляд ексклюзивного демонстраційного фільму про географію, історію, етнографію та туристичні атракції Карпатського регіону.

Музей мольфарства

Мольфари – особлива частина гуцульської духовної культури. Їх вважали мудрецями, які могли спілкуватися з природою, керувати погодою, зцілювати хвороби і передбачати майбутнє. Вони не були чарівниками у звичному казковому сенсі, а радше – хранителями прадавніх знань, переданих із покоління в покоління. Більшість мольфарів вели скромне життя, дотримуючись старовинних звичаїв і тісного зв’язку з землею, лісом і духами природи. 

Музей мольфарства у Яремчі – це не лише етнографічна виставка, а жива подорож у світ українських традицій. Тут зібрано предмети побуту, одяг, інструменти, магічні атрибути, старовинні книги й тексти замовлянь. Значна частина музею присвячена традиціям Гуцульщини. Гуцульська культура є унікальним явищем не лише для України, але й для всього світу. Це – культура гір, глибокої поваги до природи, сили слова й ритуалу, яка й досі живе у серцях людей. 

Інтерактивний музей лицарства

Музей було відкрито у жовтні 2022 року завдяки зусиллям Ігоря Гаврилюка – ентузіаста, дослідника середньовічної історії та майстра з реконструкції. Ігор не лише зібрав рідкісні експонати, а й створив цілісне історичне середовище, де кожен елемент – від костюма до світла – сприяє повному зануренню в атмосферу минулого.

У двох просторих залах, стилізованих під середньовічний замок, розташовано 19 манекенів історичних персонажів у справжніх обладунках різних епох – від варягів до козаків, від хрестоносців до воїнів XX століття. На стінах висять зразки зброї, щити, шоломи, а також — макети замків і штурмових механізмів. Частина експонатів виготовлена руками самого засновника, інші – привезені з різних куточків України.

Музей працює за принципом інтерактивності та мультисенсорності. Інтерактивний музей лицарства в Надвірній – це місце, де оживає історія, де освіта й емоції поєднуються в єдиний культурний досвід. Це подорож, яку запам’ятають і діти, і дорослі, адже тут кожен може стати героєм власної середньовічної саги.

Етнографічний музей Бойківщини та Музей історії підпільної УГКЦ

Експозиція етнографічного музею налічує більше двохсот, причому різних, бойківських жіночих сорочок, більше десяти пар різного взуття, найрізноманітніші знаряддя праці, посуду і т.д. У етнографічному музеї представлений й інший одяг бойків. Він відзначається зручністю та простотою. 

Окремий куток тут займає реманент бойків: жорна, терлиця, куделі, ціп, ткацький верстат, залізко (праска), решето, а також речі побуту: сито, писані скрині, маснички, ліхтарні, горщики для приготування їжі…

Так, найбільший скарб музею – то збережені в пам’яті й на плівці людські долі – світлі й трагічні, мудрі й повчальні. 

На другому поверсі резиденції, де розташована музейна кімната речей, які відображають катакомбне життя Української Греко-Католицької Церкви на теренах Прикарпаття, Львівщини і Тернопілля. У кімнаті – особлива енергетика, яку, схоже, створюють речі, що колись належали визначним постатям підпільної УГКЦ. Загалом у музеї історії підпільної УГКЦ є понад 1000 експонатів, які розповідають про катакомбне життя Церкви.

Центр гуцульського коня «Гуцулик» Національного природного парку «Гуцульщина»

Відкриття центру гуцульського коня “Гуцулик” відбулось 24 червня 2025 року – за  підтримки низки міжнародних і українських партнерів і приурочене до ювілею: 100-річчя створення в місті Косів товариства конярів гуцульської породи. 

Центр задуманий як місце для охорони унікальної аборигенної породи, як платформу екопросвіти, наукових досліджень, кінного туризму, а також як інклюзивний простір – зокрема для іпотерапії, яка вже зараз демонструє користь для дітей з інвалідністю та ветеранів. Така багатовимірна місія робить «Гуцулик» одночасно цінним культурним об’єктом і практичним ресурсом громади. 

Чудовим доповненням для організації дозвілля є  Науково-просвітницький центр (НПЦ) на базі Національного природного парку «Гуцульщина», що розташований поруч. Тут туристи-природолюби мають змогу ознайомитися з багатими експозиціями: зоології, ентомології, орнітології, дендрології, мікології та геології;  відвідати музейно-креативний простір «Гуцульська світлиця» та сучасний інтерактивний екоосвітній простір.

Центр карпатської культури «КИЛИМАРКА»

Центр карпатської культури «КИЛИМАРКА» – це сучасний багатофункціональний культурно-креативний простір, який зберігає, переосмислює та осучаснює автентичні карпатські ремесла через інновації у творчості, освіті та підприємництві. Це місце, що поєднує минуле з майбутнім через розвиток і промоцію традиційної майстерності у Карпатах із сучасними технологіями, сталим розвитком, креативною економікою. 

У серці гірського Косова ми створили і розвиваємо місце, яке надихає, об’єднує і привертає увагу до унікальності Карпатського регіону, бо «тут жиє традиція»…

Музей історії міста Коломиї

Музей історії міста Коломиї заснований Коломийською міською радою 1990 року для вивчення, репрезентації та популяризації історії міста. Коломия, про яку вперше згадано в Галицько-Волинському літописі далекого 1241 року, на своєму довгому історичному шляху пережила чимало радісних і трагічних подій, приймала польських королів, молдавських господарів, а згодом – австрійського цісаря і наступника престолу, стала засновницею українського театру Галичини, долучилася до видання першої української енциклопедії, славилася хорами та оркестрами, вабила до себе різноманітними цікавинками.


Від 1997 року Музей історії міста Коломиї міститься в будівлі кінця ХІХ ст., яка є пам’яткою архітектури місцевого значення (реєстраційний № 561), що розташована в середмісті Коломиї, а отже є доступною для мешканців та гостей міста. Особливістю будівлі є унікальні, найдавніші в Коломиї вітражі, які дивом збереглися до сьогодні.
Станом на кінець 2025 року в музеї представлено такі розділи експозиції: «Археологія», «Діяльність владних інституцій в добу Австро-Угорщини та Польської держави», «Коломия і Габсбурги», «З історії театрального життя», «Промисловість і торгівля Коломиї ХІХ-1-ої пол. ХХ ст.», «Релігійне життя ХІХ-1-ої пол. ХХ ст.», «Видавнича і друкарська справа», «Діяльність товариств в Коломиї (ХІХ-поч. ХХ ст.)», «Александр Кіблер та інші коломийські фотографи». Музейна експозиція містить сотні фотографій та документів, серед яких чимало унікальних екземплярів.

Музей історії та етнографії румун Закарпаття «Румунська садиба»

Музей розташований в селі Нижня Апша, Tячівського району, Закарпатської області, Україна. Нижня Апша є найбільшим румунським населеним пунктом на правому березі річки Тиса, більшість населення румунського походження: після останнього перепису населення, яке відбулося в Україні в 2001 році, 97,69% мешканців селa говорять румунською, українською – 1,59% та іншими мовами – 0,5%. Село документально засвідчено (зазначено) в 1387 р., будучи в складі Графства Марамуреш до 1 грудня 1918 року, вoно було також частиною Угорського королівства, та з 1867 року до 1 грудня 1918 року вoно було частиною Австро-Угорщини, з 1 грудня 1918 року до 26 липня 1921 року cело було частиною Румунської держави, де-факто і де-юре, повіту Марамуреш, потім село підпало під юрисдикцію Чехословаччини до кінця 1938 року, небагато часу входила до складу Карпатської України – до 24 березня 1939 року після окупації і перейшло під юрисдикцію Хортиської Угорщини до 20 жовтня 1944 року, коли в селі увійшли «визволителі», тобто росіяни, і анексували Закарпаття до Радянської України – Радянського Союзу. З 24 серпня 1991 року відносимося до незалежної України.

 Музей розташований на вулиці Борканюка, 17, в народі називають її «Друмул царій», головна дорога – Ужгород – Рахів – Ясиня. До районного центру Тячів – 22 км, до обласного центру – 165 км, до румунського міста Сігет, повіту Марамуреш, Румунія – 11 км.

 Офіційно створений як юридичний заклад 27 вересня 2014 року, зареєстрований в Тячівській районній адміністрації 05.09.2014 року. Перші кроки для створення цього музею були зроблені в 1984 році. Ми були молодими з дружиною Іляною і прогулюючись по вулиці, ми помітили в старому мараморошскому будинку стару лампу. Вона висіла в кімнаті поруч з електролампочкою, була задимлена і не мала ніякої цінності для господаря. Я попросив дружину зайти до бабці Борчанулуй, (звати її Аксеня) і купити у неї лампу. На другий день дружина купила лампу за 25 рублів (еквівалент майже 40 доларів, моя зарплата стоматолога тоді була 110 рублів). Дружина все питала мене, навіщо потрібна нам ця лампа, я відповів їй, що ми віднесемо її додому та побачимо… Таким був початок… 

Ми структурували (поділили) музей на наступні розділи: – Розділ румунського селянина; – Розділ етнографії; – Розділ старих книг; – Документація; – Hумізматика; – Медалістика; – Бібліотека; – Архiв.

Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах

Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах – єдиний та унікальний музей, один з найвідоміших туристичних об’єктів Закарпаття. За час свого існування музей став широко відомим та популярним не лише в Україні, але й у багатьох країнах світу.

Музейна експозиція, яка займає понад тисячу квадратних метрів, складається з двох органічно поєднаних розділів – «Природні екосистеми Карпат» та «Історія природокористування в Українських Карпатах». У межах першого розділу в екологічному плані подається інформація про історію формування Карпатських гір, їх геологію, геоморфологію, основні типи ландшафтів, рослинний і тваринний світ, а також про гори в цілому – як своєрідні феномени природи. Цей розділ доповнюється акватераріумним комплексом, який містить діючу модель гірського водотоку з характерними водними і біляводними мешканцями. Тритони карпатський та альпійський, саламандра вогняна, веретільниця ламка, різні види жаб та риб, вуж звичайний та полоз лісовий, яких можна не тільки побачити, але і потримати в руках.

У другій частині експозиції розкриваються основні напрямки природокористування в Українських Карпатах – від витоків заселення цих земель людиною, що розпочалося в пізньому палеоліті близько 20 тисяч років тому, і до наших днів. Розкрита унікальність і самобутність традиційного гірського землеробства, лісокористування, полонинського господарства тощо, які є невід’ємною частиною культурного надбання українських горян. 

Для висвітлення тематики музею використані різноманітні експозиційні форми і засоби. Це діорами, макети, муляжі, панно, комплексні стенди, панорами тощо, які наповнені натурними експонатами і артефактами. Серед них багаті геологічні, палеонтологічні, зоологічні, археологічні колекції, елементи народного побуту і культури. 

На базі Музею проводяться різноманітні екологічні заходи з учнівською молоддю, студентськими групами, туристами, місцевим населенням, завдяки чому він виступає справжнім еколого-освітнім та культурним центром.

Цікаві знання – головний скарб, який відвідувачі отримують у нашому Музеї: де знаходиться найбільша карстова печера Карпат «Дружба», букові праліси Карпат – Всесвітня природна спадщина ЮНЕСКО, єдиний рівнинний осередок зростання нарцису вузьколистого та багато іншого.  Також буде цікаво почути про те, коли в Карпатах виникли перші поселення людей, або як ведеться полонинське господарство та виготовляється бриндзя, що отримала географічне зазначення, чи як сплавляли ліс по річках. А ще тут можна  зіграти на трембіті, що занесена у Книгу рекордів Гіннеса, як найдовший дерев’яний духовий інструмент у світі, цимбалах та дримбі. Ще однією привабливою послугою є фотографування у гуцульських костюмах з традиційною оздобою – вишивкою, кутасами, китицями та ін. 

Щороку Музей відвідують тисячі туристів з України та з-за кордону.

Навколо Музею знаходяться цікаві об’єкти, що урізноманітнять дозвілля та допоможуть зблизитися з природою.

Музей також може виступати відправною точкою для мандрів природними перлинами заповідника та гірської Рахівщини. Адже до географічного центру Європи, водоспадів Лихий, Ялин та Труфанець, колишніх мисливських угідь Габсбургів в урочищі Кузій дуже близько, або, як кажуть в народі, як шапкою докинути.