Дерев'яна церква «Святих Архангелів Михаїла та Гавриїла», ЮНЕСКО

Дерев’яна церква «Святих Архангелів Михаїла та Гавриїла», Рогоз, повіт Марамуреш, є однією з найцікавіших і найцінніших у Трансільванії. Село Рогоз знаходиться за 6 км від Тиргу-Лепуш.

Церква знаходиться в списку історичних пам’яток від 2004 року, код MM-II-m-A-04618. Ця історична пам’ятка також внесена до Списку всесвітньої спадщини під кодом 904.

Церква збудована з масивних в’язових балок, закритих під прямим кутом і місцями укріплених товстими дерев’яними пробками. Церква має менш поширений тип плану: багатокутний нартекс, з виходом на південь, прямокутна нава та апсида відступного вівтаря, багатокутна, із сімома сторонами (замість звичайних п’яти).

Вхід до церкви здійснюється через багато оздоблені двері на південній стіні.

Всередині головна балка зводу нави та консолі прикрашені мотузковим мотивом. Зовнішній вигляд церкви багато прикрашений: на південному фасаді посередині зображено профільований мотузковий мотив, вхідні двері до церкви мають кронштейновий отвір і раму, прикрашену простим профілем, подвійним мотузкою та розетками, а зліва від двері – хрест, прикрашений тими ж мотивами. Карниз спирається на консолі з оголовком, а балки під карнизом мають виїмчасті краї. Покрівля асиметрична (близько 1,20 м від осі) для захисту «маси садиб» уздовж північного фасаду. Над нартексом височіє дзвіниця, квадратна, з відкритою дзвіницею, у консолі, зі стовпами та арками, а високий пірамідальний дах має кутові башточки. Башта з усіченим конусом виконана з великою майстерністю, а конічний шолом розділений на три ступені.

Особливої ​​цінності цій пам’ятці, по суті, надає і живопис. Розпис інтер’єру датується 1785 роком, кафедру добудували в 19 столітті, а в 1834 році було завершено існуючий розпис. Оригінал розпису добре зберігся у вівтарі, нартексі та з деякими недоліками в наві.

Зовнішнє оздоблення храму надає пам’ятнику особливої ​​краси завдяки його багатству та складності, а внутрішнє оздоблення храму є складним.

Село Рогоз було вперше задокументовано 1488 року (Рогоз), коли воно відносилось до фортеці Ціцеулуй в долині Сомешулуй (повіт Бістриця-Несеуд), що належали Штефану Великому та іншим господарям Молдавії.

Церква розташована в «Країні Лепушулуй», в долині річки Лепуш, і була побудована після татарської навали в 1661 році, про що свідчить напис біля входу: «відколи вони були поневолені вогнем». Традиція спорудження церкви в 1663 році сільською громадою на місці старої церкви, звичайно ж, була збережена завдяки напису біля входу, недатованого, але з часом легко виправного. Конструктивні ознаки відносяться до того ж періоду часу.

У 1785 році його розписали художники Раду Мунтяну та Ніколає Ман; як зазначено в наступному написі на вівтарі: з села Мане попа Тодор і Влашин попа Іоан, і заплатив цьому рабу Божому чоловікові Григорію та його дружині Іоані». Напис у наві говорить: «У червні 1785 року за 10 днів цю святу церкву почали розписувати і 11 днів завершили у вересні». Татарська навала 1717 року також згадується в нефі, і з’являються підписи художників: «Велеат з татаризму 1717 року. Художники – Мунтяну Раду з Унгурень та Ман Нікулає з Пояна Поркулуй».

У 1834 р. збудовано трибуну із західного боку нави, парапет якої того ж року було перефарбовано, згідно з написом на її краю: «Цей міст намальований року від Хс. 1834, син Бод(еа) Григорій». Одночасно було модифіковано вікна нави та перефарбовано стелю нартекса та склепіння нави.